Правила поведінки та правила безпеки під час роботи в кабінеті хімії.

Ми прагнемо до життя без труднощів, але дуби виростають міцними при сильних вітрах, і алмази утворюються під високим тиском.

Хімія – це край чудес, де приховане людське щастя. (Д. І. Менделєєв)

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ Як почистити ...

...ЛАТУНЬ Усі латунні предмети добре чистити сумішшю солі та оцту. Після протирання їх м'якої ганчіркою вони набувають втраченого блиску. ...МІДЬ Для надання блиску мідному крану умивальника протріть його кілька разів сухою ганчіркою з нанесеним на неї попелом від цигарок. Вироби з міді добре чистити також сирою картоплею. ...НІКЕЛЬ Нікельовані крани у ванній і на кухні можна освіжити, протерши їх оцтом із сіллю. Нікельовані вироби блищатимуть, як нові, якщо їх протерти вовня­ною ганчіркою, змоченою нашатирним спиртом. ... СРІБЛО Срібні вироби блищатимуть, як нові, якщо їх протерти тютюновим попелом, а також сумішшю зубного порошку з нашатирним спиртом. . ...ЧАВУН Щоб повернути первісний вигляд виробам з чавуну, протріть їх розрізаною головкою цибулі, а потім відполіруйте масляною ганчіркою

10 ЗОЛОТИХ ЦИТАТ АЛЬБЕРТА ЕЙНШТЕЙНА 1. Людина, яка ніколи не помилялася, ніколи не намагалася зробити щось нове. 2. Освіта - це те, що залишається після того, коли забуваєш усе, чого вчили в школі. 3. У своїй уяві я можу безперешкодно витати у світах як художник. Уява важливіша за знання. Знання обмежене. Уява охоплює увесь світ. 4. Секрет творчості полягає в умінні приховувати джерела свого натхнення. 5. Цінність людини повинна визначатися тим, що вона дає, а не тим, чого вона здатна домогтися. Намагайтеся стати не успішною, а цінною людиною. 6. Є два способи жити: ви можете жити так, начебто чудес не буває, й ви можете жити так, начебто все в цьому світі є дивом. 7. Коли я аналізую себе і свій спосіб p, я доходжу висновку, що дар уяви й фантазії важив для мене більше, ніж будь-які здібності до абстрактного мислення. 8. Щоб стати бездоганним членом череди овець, слід передусім бути вівцею. 9. Потрібно вивчити правила гри. А потім треба почати грати краще за всіх. 10. Дуже важливо не переставати ставити запитання. Цікавість не випадково нам дано.

Цікаві факти із життя відомих вчених.

Бутлеров О.М. Олександр Михайлович Бутлеров народився в 1828 році в Бутлерівці - невеликому селі неподалік від Казані, де був маєток батька. Матері своєї Саша не пам'ятав, вона померла через 11 днів після його народження. Вихований батьком,людиною освіченою, Саша хотів у всьому бути схожим на нього. Ще будучи вихованцем пансіону почав цікавитися хімією: разом з товаришами вони намагалися виготовити то порох, то «бенгальські вогні». Одного разу, коли один з дослідів привів до сильного вибуху, вихователь суворо покарав його. Три дні поспіль Сашу виводили і ставили в куток на весь час поки інші обідали. На шию йому вішали чорну дошку, на якій було написано «Великий хімік». Згодом ці слова стали пророчими. Олекса́ндр Миха́йлович Бутле́ров ( 1828 -1886рр.) — російський хімік, основоположник теорії хімічної будови, яка лежить в основі сучасної органічної хімії, засновник школи хіміків-органіків. Доля Бутлерова як вченого склалася вдало. Його роботи за життя здобули повну визнання і в Росії, і за кордоном, а без його наукової школи (серед учнів - В. В. Марковніков , А. М. Зайцев, А. Е. Фаворський, І. Л. Кондаков) неможливо уявити розвиток хімії в Росії. Сучасники відзначали велику чарівність особистості Бутлерова, його різнобічну талановитість, широту поглядів і інтересів, відкритий, товариський характер, добродушність, делікатне і поблажливе ставлення до учнів.

Цікаві факти із життя відомих вчених.

Альфред Бернард Нобель. Но́белівська пре́мія — одна з найпрестижніших міжнародних премій. Заснована згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. 1895 року Нобель склав заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки відповідно до заповіту ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Не багато хто знають про те, що такого нагородження, як нобелівська премія, могло й не бути, якби не випадкова помилка преси. Справа в тому, що в 1888 році в пресі вийшов помилковий некролог про смерть Альфреда Нобеля. У некролозі великого винахідника гудили за те, що він створив динаміт. Коли Нобель прочитав свій некролог, він вирішив написати заповіт так, що б після його смерті люди говорили й пам'ятали про його заслуги, а не про динаміт, за який його гудять. Так з'явився останній заповіт Нобеля. Нобелівська премія тепер щорічно вручається вченим в галузі фізики, хімії, медицини, письменникам і борцям за мир. Але саме математику Нобель навмисно не включив у цей список. Про справжні причини цього вчинку можна тільки здогадуватися. Можливо, це пов'язано з особистими переживаннями Нобеля. По-перше, у нього були не дуже хороші відносини з Міттаг-Леффлером, лідером шведської математичної науки. Можливо, Нобель був закоханий в жінку-математика Софію Ковалевську, а вона зробила вибір на користь його недруга. Інша кохана Альфреда Нобеля, Ганна Дезрі, також залишила Нобеля і вийшла заміж за Франца Лемаржа, який збирався стати математиком. Ця легенда пов'язана із сумною історією кохання Альфреда. Дівчина, яку він кохав, вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки. У Петербурзі, де жила сім’я Нобеля, в одному зі світських будинків, Альфред познайомився з датчанкою Анною Дезрі. Молодий чоловік закохався в дівчину без пам’яті. Батьки готувалися до весілля, були розіслані запрошення. Але тут, на біду Альфреда, з’явився в Петербурзі син австрійського дипломата, красень і ловелас, Франц Лемарж. Йому теж дуже сподобалася Анна, і недовго думаючи, він вирішив усунути суперника, який просто заважав йому зачарувати красуню. І зробив він це дуже оригінально. У присутності безлічі гостей Франц запропонував Нобелю вирішити математичну задачу, яку написав на серветці. Але Альфред дуже сильно хвилювався, та до того ж десятки цікавих очей з цікавістю стежили за його діями. Саме це і завадило йому впоратися із завданням. Ну а хитрий Франц тут же цим скористався і з легкістю вирішив задачу. Анна та Франц з часом побралися, а Нобель залишився один.

Цікаві факти із життя відомих вчених.

Генрі Кавендіш. Одна із найзагадковіших особистостей в історії хімії – другий син герцога Чарльза Девонширського Генрі Кавендіш. Народився у 1731р. в Ніцці. Англійський хімік і фізик проводив наукові експерименти, на ціле століття випереджаючи свій час. Він добув у чистому вигляді водень, вуглекислий газ, визначив склад повітря і вміст у ньому Оксигену, встановив хімічний склад води. Французький фізик Жан Біо сказав про Генрі Кавендіша так: «Він був найбагатшим з учених і, ймовірно, найученішим з багатіїв». Замкнутий і боязкий, хлопчик з дуже раннього віку зайнявся природничими науками. Фізика і хімія стали його довічною пристрастю. Цікавим був його спосіб життя. Досить дивно він поводився по відношенню до оточуючих. Г. Кавендіш не виносив , коли хто-небудь до нього звертався, а якщо на вулиці до нього підходив який-небудь незнайомець, Кавендіш мовчки відвертався, підкликав кеб і негайно повертався додому. Вирішивши звести до нуля ймовірність зустрічі з ким-небудь зі знайомих лондонців, Кавендіш призвичаївся ходити тільки посередині бруківки. Ухилятися від коней було легше, ніж від людського марнослів’я. Пустельник і мовчальник, він і зі своїм домоправителем ніколи не розмовляв, воліючи пояснюватися з допомогою коротких записок. Жіноча прислуга не ризикувала потрапляти йому на очі: за цім слідувала відмова від місця. Жінок узагалі він усіляко уникав і ніколи з ними не спілкувався. Помер Г. Кавендіш у 1810р. у Лодоні.

Кисень Водню підморгнув… Кисень Водню підморгнув: - Не впізнав мене? Ну й ну! …І на повному серйозі : - Я – хімічний мафіозі. Ти мені не віриш , так ? Я до вибухів – мастак! Я палю й стріляю, ах! Тут в пробірці: бух! Ба-бах! Що за диво-дивина? Стрілянина, шум, війна! Після того шуму-гуку Беремо пробірку в руку, Починаєм міркувати: Хто спромігся так стріляти? Чом на стінках рідина, Чиста, чиста, осяйна? Звісно, кисень- бунтівник. Та погас чомусь сірник. Де Н2 з пробірки зник? Що ж, подвоїмо старання І напишемо рівняння: 2 об’єми - до одного. Урівняли точно, строго. Тут 2Н, отут Н2. Суть проблеми- в двох словах: «Народилася вода» Ну, а вибух - не біда. Міні-вибух є щораз, Бо на те й гримучий газ! Б. Кіндзерська